Grey Flannel (1975) – це чоловічий аромат, який або любиш, або кидаєш, граючись з багатьма традиційно жіночними квітковими верхніми нотами та типово чоловічими деревними нижніми нотами в традиційній фужерній формулі, яка, чесно кажучи, також близька до шипру. Це аромат, який пахне речами, яких немає в піраміді нот, просто завдяки тому, як пахне те, що він поєднує, коли його змішують, і або освіжає кімнату, або змушує людей підійти трохи ближче з цікавістю. Що я вважаю найцікавішим, так це те, що він зовсім не схожий на той, як пахне насправді, і зовсім не пахне, як випливає з його назви, що, крім того, є досить несподіванкою для нічого не підозрюючого сліпого покупця, що також може бути частиною надзвичайної реакції на цей аромат. 1975 рік був часом, коли східні аромати та лимонні шипри тільки почали поступово поступатися місцем важчим, більш деревним ароматичним фужерам, які також замінювали не лише східні, але й пудрові фужери з барбершопу, що супроводжували чоловіків протягом більшої частини середини століття. Gray Flannel був дивним прикладом чогось, що зовсім не було темним, мускусним чи лісовим, у той час, коли це ставало новим стандартом мужності. Але до того, як з’явився Azzaro Pour Homme (1978), щоб додати яскравішої родзинки (принаймні, доки не з’явилися грандіозні зірочки 80-х), ось з’являється старий Джеффрі Бін та його гірко-квіткове прощання з минулими днями у флаконі, який виглядав як щось, у чому можна знайти якийсь тонік вікторіанської епохи, а не як парфум.
Здебільшого великі мережі, що орієнтовані на моду, такі як Macy’s, хочуть бачити на своїх полицях лише найактуальніші речі, виготовлені за останні 5 років. Те, що на тестуванні виставлений такий старий аромат, говорить мені про те, що це має бути ТОЙ САМІЙ СІК, який просить кожен старше певного віку, або аромат з такою універсальною привабливістю, що приваблює покупців будь-якого покоління. Як тільки я це відчула, я зрозуміла, що це не ні те, ні інше. Це просто таке дивне поєднання нот у межах стильових параметрів того, що в іншому випадку є дуже традиційним тропом, що воно вражає людей (на краще чи на гірше). Gray Flannel на перший погляд здається дуже гірким жасмином, що найкраще, оскільки в ньому абсолютно немає жасмину, але оскільки фіалка та петитгрейн так яскраво взаємодіють один з одним, вони досить добре імітують початковий вибух жасмину, але без солодкості. Це така ж плутанина зі смаком, яка виникає, коли вперше куштуєш амаретто і плутаєш його з вишневим ароматом, не кажучи, що насправді він отриманий з мигдалю. Gray Flannel – це, по суті, амаретто серед фужерів, якщо це допоможе зрозуміти, що тут передається. Він майже відповідає шипровому стандарту, але технічно ним не є. Далі інші квіткові ноти, такі як троянда та герань, ведуть нас униз по гіркуватим верхнім та середнім нотам, поки ми м’яко не опиняємося на ложі ароматичної деревини ближче до кінця. Ці деревні ноти могли б зробити цей аромат більше схожим на ароматичний фужер, як згадувалося раніше, якби в них не було таких квіткових нот, які найкраще демонструють враження Three Dog Night та співають у триголосній гармонії у верхніх та середніх нотах аромату. Зрештою, ці деревні ноти більше закріплюють надмірно насичені квіткові ноти в чомусь достатньо чоловічому, щоб не відправити цей аромат на територію парфумів, де, на мою думку, він уже є. Якби щось заслуговувало на те, щоб називатися “Парфуми для чоловіків”, то Gray Flannel був би величезним претендентом. Ми були далеко за роки до появи таких ароматів, як Zino Davidoff (1986), Bogart Furyo (1987), Joint by Roccobarocco (1990), Jacomo Anthracite Pour Homme (1991) чи Givenchy Incense (1993), але тут, у 70-х, з’явився чоловічий аромат на квітковій основі, який не мав аналогів.
Варто зазначити, що хоча цей аромат не зовсім типовий для своєї епохи, він також не є типовим для жодної епохи, звідси й реакція «любиш його або ненавидиш», навіть якщо більшість тут, на цьому сайті, здається, його люблять. Сухий квітковий аромат достатньо свіжий для теплої погоди, але він природно нагадує весну, тому його найкраще носити в цю пору року, і, можливо, трохи влітку. Він не пасує до сільських запахів осені і не має достатньо тепла для зими, і це, перш за все, повсякденний або робочий аромат. Ніщо в гірких квітах не кричить чуттєвості нікому, окрім, можливо, ботаніку чи садівнику. Можливо, нашарування цього з дрібкою мускусу може бути саме тим, що потрібно аромату, щоб виростити гарну пару танцюючих ніг, але я не схильна часто змішувати речі з моїми одеколонами або поруч з ними, тому я просто сприймаю його таким, яким він є. Містер Бін не створював багато ароматів, оскільки його спадщина більше пов’язана з модним одягом, ніж з ароматами, тому його ім’я використовується для нагороди Джеффрі Біна за досягнення всього життя, яку Рада модельєрів Америки щороку вручає різним видатним модельєрам, що працював протягом усього життя, але ті, що він створив, безумовно, виділялися з-поміж усіх інших на той час. Гей, цей аромат зміг виграти нагороду FIFA наступного року, тож він, мабуть, привернув достатню увагу в правильному сенсі, щоб його так офіційно похвалили. Особисто мені подобається носити його як перерву від нешкідливого фужерного аромату, який я зазвичай ношу на робочому місці, оскільки він зберігає ту саму приємність, але з зовсім іншою конструкцією під капотом, і той факт, що люди постійно кажуть, що він пахне жасмином (серйозно, я часто це чую), коли в ньому немає жодної дрібниці жасмину, змушує мене сміятися. Вічний? Можливо. Класика? Залежить від того, як ви визначаєте таку річ. Унікальний? Однозначно. Також здається, що це неофіційне продовження маловідомого «Monsieur Lanvin» (1964) десятирічної давності, але рішуче без величезного циветового відтінку. Для сміливого носа зі смаком до дивного тут ви не помилитеся, але якщо ви любите розфарбовувати всередині ліній, пропустіть цей варіант.
Компанія Geoffrey Beene, що входить до групи Elizabeth Arden, була заснована в 1963 році Джеффрі Біном. Бін народився в Гейнсвіллі, штат Луїзіана, США, в 1924 році.
Першим кар’єрним вибором Біна було стати лікарем, тому він почав вивчати медицину в Університеті Тулейн у Новому Орлеані. Коли він зрозумів, що хоче бути модельєром, він залишив університет у 1946 році та переїхав до Нью-Йорка наступного року. Він почав вивчати дизайн одягу в місцевому коледжі та, успішно закінчивши навчання, продовжив працювати в кількох модних будинках у Нью-Йорку та Парижі, Франція.
Коли він відчув, що накопичив достатньо досвіду, він заснував власний бізнес Geoffrey Beene, Inc. на Мангеттені, штат Нью-Йорк. Його компанія розташовувалася на Сьомій авеню (також званій Авеню моди) та мала дизайнерський салон, який незабаром привабив ньюйоркців з усіх верств суспільства. Лише через рік після заснування компанії один з дизайнів Біна був представлений на обкладинці журналу мод VOGUE. Серед його найвидатніших клієнтів були відомі акторки Гленн Клоуз та Фей Данавей, а також Ненсі Рейган, перша леді США з 1981 по 1989 рік. Його колекції були натхненні позачасовими та футуристичними дизайнами, які він переробляв на модні творіння. Перший аромат під брендом Geoffrey Beene, Gray Flannel для чоловіків, був представлений у 1975 році. Для тих, хто не міг дозволити собі одяг цього бренду, аромат став їхнім шансом «володіти Beene». Інший аромат, Bowling Green, був представлений у 1986 році.
Але Бін був не лише модельєром, а й наставником молодих дизайнерів, зокрема Альберта Ельбаза, Ду Рі Чунга та Кей Унгер, які всі згодом стали успішними модельєрами.
Після його смерті у 2004 році Рада модельєрів Америки вшанувала його спадщину, заснувавши нагороду Geoffrey Beene за життєві досягнення. Бренд Geoffrey Beene, який зараз є ТОВ, успішно зумів залишитися в бізнесі, незважаючи на смерть Біна. ТОВ « Geoffrey Beene» заснувало два фонди та підтримує кілька благодійних організацій. Фактично, 100% чистого прибутку компанії, отриманого від продажу сорочок, костюмів, краваток, окулярів, гаманців, ювелірних виробів, валіз, капелюхів, шарфів, ременів та іншого одягу й аксесуарів, жертвується на ці цілі.
Найперший аромат Geoffrey Beene був створений у 1971 році, а найновіший — у 1998 році. Аромати Geoffrey Beene були створені у співпраці з парфумерами Sophia Grojsman, Michel Gouges, Ron Winnegrad, Robert Gonnon and Andre Fromentin.
